Джерела та перевірка

Використані джерела

Canfield (solitaire) (нова вкладка) (Wikipedia (англійською)): звичайні правила (резерв із 13 карт, базова карта, чотири колонки, перехід від короля до туза), англійська назва Demon, перша згадка 1891 року, казино-версія з ціною 52 долари за колоду та 5 доларів за карту
Richard A. Canfield (нова вкладка) (Wikipedia (англійською)): власник казино, на честь якого гру названо в США
Patience (jeu) (нова вкладка) (Вікіпедія): французькі назви цих карткових ігор для одного гравця (patience, réussite) і лексика (talon, pioche)

Посилання переглянуто 30 жовтня 2026 року. Правила, описані на цьому сайті, — це насамперед правила застосунку Canfield Solitaire, прочитані з його коду.

Як перевіряються приклади

Перед кожною публікацією програма перевіряє 4 приклади роздач і кожну цифру на сайті:

роздача перераховується з її коду гри з тим самим перемішуванням, що й у застосунку, і порівнюється з тією, яку видає код застосунку;
52 карти, усі різні: 13 у резерві, 1 базова карта, 4 колонки по одній карті, 34 карти в колоді;
кожен хід у партіях відтворюється і має бути дозволений правилами застосунку; партія має закінчитися виграшем;
рахунок, кількість дій, взять карт із колоди, перезапусків і колонок, заповнених із резерву, перераховуються й порівнюються з даними застосунку;
наведені правила (резерв, початковий ранг, перехід від туза до короля, порожня колонка, колода, система нарахування) перечитуються в коді застосунку.

Поради зі стратегії подано як поради, окремо від правил. Цифри з літератури приписано їхнім джерелам і вони не описують застосунок. Помилка? Напишіть нам через сторінку контактів.